Пам’ять – прекрасний калейдоскоп без персонального обличчя.
Вона – дарунок Вічного любимому творінню.
З нею люд іде через історію в сторіччях,
щоб передавати події від покоління поколінню.
Радісна дитина, що вірить в улюблену казку :
довкілля багате на добро, правду, красу.
Щаслива в геометричній прогресії людина, що Ласку,
і Господню благодать п’є, як трава росу.
Творець – досконала любов і безкінечна доброта :
провини, яких страшний світ ніколи не простить.
Планетяни! Перебування із Ним без мамони зі срібла і золота,
як у пташеняти в гнізді у матері, що завжди захистить.
Ісус, мов жебрак на дорогах сучасної цивілізації,
просить повірити у Нього як милосердного Бога.
Не буде могутньої Вітчизни і сильної вільної нації,
коли вона не осягне : “Я – Істина, Життя і Дорога”.
Святий Дух – любов Отця і Сина,
що роздає дари достойним дітям.
Кожна персона – Творця мила дитина,
буде, мов добре дерево з буйним віттям.
О віро чистих, яка ж ти безмежно велика!
Вітчизна моя має народ, що вірить в Христа.
Земле, знай, вкраїнці – не маса інертна, безлика.
Їхнє волання до Сущого діє : молитва не буде пуста.
Йтиме впевненим кроком красуня – Батьківщина
по широких шляхах на зустріч Святій Трійці.
Свою вузьку стежку вона завершує, як сиротина,
щоб бути під покровом Матері Небесної в майбутнім віці!