З днем народження, моя дорога Україно!
З 33—ньої твоєї свободи.
Найчистіша, найдорожча у світі перлино,
колиско братніх дружніх народів.
Історія твоя, о Батьківщино,
покрита шрамами від непосильних битв.
Твоїх страждань, зневаг, о героїне,
не викреслить із пам’яті віків.
Твої падіння й злети, рідна земле,
закарбувалися на шпальтах часу.
О наймиліша, найрідніша нене,
що зробить для тебе, щоб не бачить болю гримасу?
Бог дарував тобі ту вузьку стежину,
що приведе тебе тільки до раю.
Мій народе, моя ти родино,
ти достойний кращого життя, я знаю!
Та у Господа свої є плани
щодо всіх народів на Землі.
Щоби загоїти біль душевний й рани
посилає Він випробування великі й малі.
Звучить це дуже вже незрозуміло,
а це і є отой вузенький шлях.
У Сущого черпаємо нашу силу
і йдемо вперед з молитвою на устах.
Заробітчани ХХІ-го століття –
безкровні мученики України,
що далеко від дому, в чужих обістях
випрошують кращу долю для матері-сиротини.
Невислуханих молитов немає,
тому терпіння нам потрібно і єднання.
В глибокій вірі щастя Правди засіяє
і переможем віковічне безталання.
Діждемося ми, у ласці Божій, того часу,
коли у рідній землі будем жить, як діти.
І на сторінках нового прогресу
засяє ім’я України у новому цвіті!