Щасливою верталася із Зарваниці до батьківського дому. Маленький автобус – пазик, мчав мене на зустріч новим випробуванням, що випадуть на мою долю. Чорна масна рілля нагадувала про закінчення польових робіт.
Сильний вітер носив у дивному танку останнє листя. Дерева, мов акробати, робили дивні повітряні вправи. Замріяний погляд зупинився на горобині, на гіллях-дротах якої висіли яскраво-червоні кетяги плодів. На траурному тлі довкілля видовище було вражаючим…
Сумний час переживає Україна, втрачаючи кращих своїх синів. Найбільшим багатством Вітчизни в майбутньому і надійним захистом від бід, буде глибока віра всього народу в Творця!