О Лемковино, ти така багата на таланти,
що серце співа від радості, бо любить.
По правді, лемко і лемкиня — діаманти
і Бог їх ніжно так голубить.
Не легка доля в тебе, гірський краю,
і, люде, мужній, працьовитий, тихий.
Господь обдарує щастям врожаю
і дасть на землі ще багато утіхи.
Відходять у Вічність старі покоління,
беручи, як посаг, батьківську душу.
Майбутні лемки із чистим сумлінням
ітимуть у славі, знаю і сказати мушу.
Коли страждає народ і має надію,
що Батько стане міцною скелею.
Він, коли вірить у Творця і мріє,
буде мати Сущого надійною оселею.