О, доле моя, моя ти, Вкраїно!
Твоя донька я, лемкиня — українка.
Тут народилася, моя Батьківщино,
і мрію жити, цвісти, як квіти у барвінка.
Йти вперед і піднести гідність жінки
до тих висот, в яких є зустріч з Богом.
І довести світу, що не на пилинки
розпалася в заробітчанстві: оберегом
надійним була і буде у власній хаті.
І стане прикладом для поколінь прийдешніх.
Назавжди буде дітям друг і мати
наперекір розмовам свашечок тутешніх.