Моя Ти, Любове, навік незбагненно-єдина,
що вміщуєш в моєму серці цілий світ.
Мов Україна рідна і мова її солов’їна,
яка буде назавжди між країнами Твій цвіт.
Більше двох тисяч років тому прийшов Ісус
у тілі новонародженої у Вифлеємі дитини.
Друже! Важко уявити, але повірити мус:
Всевишній післав Агнця зі спасіння причини.
З того часу люд щасливим мав би бути:
Добрий Господь перебуває на планеті.
На жаль, на Землі стогін від гріхів чути
і створіння мчать у пекло в шаленому леті.
Сам Творець нам руку дружби протягнув
Через Діву Марію і святого Йосифа.
Нарешті теплий промінь надії сяйнув
в Месії, що є Істина, Віра і Кифа.
Важко піднімається Вітчизна з руїн,
ще жере її тіло ворог голодний.
Взяв в обійми Неньку Божий Син,
бо так не відчутний подих сатани холодний.
Земляки! Зрозумійте, що війна, сироти і каліки,
безліч молодих загиблих і безвтішних вдов
посилає Сущий нам як науку навіки
і на очищення душ, щоб дарувати море обнов.
Ми заслужили цю страшну державну катастрофу
за впертий та безнаставний непослух Потузі.
Вкладаю себе і мій душевний порив у кожну строфу,
щоб сказати : «Ми будем монолітня нація і Святому друзі!»