Земле вкраїнська, і ти, Палестино,
запали у серце моє назавжди.
Роки ітимуть вперед безупинно
з Ісусом — моїм орієнтиром в житті.
Він — зірка, що сяє на обрії мому.
Він — Друг, що ніколи не зрадить мене.
Іду за Ним, не відчуваючи утому,
бо тільки Спас до щастя приведе.
У цьому сірому буденні важко
знайти дорогу до невидимих висот.
І знаю лиш одне, що пряжку
стягнути треба і співати без нот.
Бо мрія — то Невидимого дар,
коли душа співає на семи вітрилах.
Коли молитва лине до Стожар,
то у людини виростають крила.
Хочеться тоді обняти цілий світ
і буть дитиною у Божій благодаті.
Нести до храму оберемків цвіт
і добра бажати кожній хаті.