Вітер гнав хмари, мов пастух вівці. Похмурі дні аж ніяк не відбивалися на моєму настрої.
Музика передзим’я звучала у співі пташок, у тихому падолисті, у водогоні річки…
Зарваниця обняла мене тишею беззвучної молитви дерев, привітним хитанням зелених пухнастих гілок ялинки, і духом Святого місця. Благодать Хресної Дороги Ісуса дозволяла проаналізувати прожитий рік…
День народження і чудотворне місце, як дві сторони однієї медалі, робили моє життя багатшим…
Уродини подарували фіалки, маргаритки і жовту квітку – сонце на батьківському подвір’ї. “Весна” пізньої осені ввійшла в моє монотонне життя жар-птицею.