Навчімося прощати одне одному,
бо ідеалів у світі зовсім нема.
Попробуймо довіритись собі самому
й зникне назавжди ця кромішня тьма.
Бо недовіра, то – найбільший недруг,
через який втрачається колір життя.
Бо він – страшний замкнений круг,
не одному з нас перекреслив майбуття.
Ці чорні смуги, що повторюються часто,
перетворюються, на жаль, у закономірність.
Розкритися навчімось й білі смуги варто
впустить у душу зранену помірно.
Тому одна довіра допоможе вижить
нам у дружбі тісній і щирому єднанні.
В прийдешнім будем Богові служить
в одному подиху і радості зітхання.
Тоді прекрасна рідна Україна
не зникне ніколи з лиця Землі.
І весь народ, як одна велика родина,
буде хвалить Творця по всі дні.