Духовними очима бачу Землю в теплих долонях Творця. В нескінченній холодній ночі Галактики планета виграє веселкою. Таку багату палітру кольорів може подарувати тільки Любов, що випромінює тепло щомиті…
Світлоносний 1991 рік… Животворець подарував Україні незалежність авансом. Народ сприйняв цю ласку, як новонароджене дитя, яке не знав куди діти…
Через відкриті кордони масово хлинули люди на захід. В державі почався базарний хаос. Реальність шокувала і не сприймалась…
Стація I : 2000-ний рік. “Присуд” часу – заробітки. Добровільний вибір. Винних немає.
Чужино! Ти гарна здалека
вся в мріях і у багатстві.
Тільки у снах прилітатиме лелека.
Буття за гроші проходитиме у рабстві.
Стація II : 2001 рік. Хрест жертовної любові матері робить чудеса. Приклад Богородиці запав у душу…
Ти йдеш до мене через віки
завжди чиста і не в обмані.
Царице неба! Перед тобою чоловіки
і жінки схиляються у пошані.
Стація III : 2002 рік. Зарубіжжя дарувало хрести одинокості, розпачу, голоду, бездашшя. Багато упадків, а підйом лиш один…
Церкво! Храме Бога Вічного Живого.
Я входжу в тишу намолених стін.
Ведеться нечутно діалог серця мого
з Ісусом розп’ятим, що є Маріїн Син
Стація IV : 2003 рік. Весь світ матері у дітях : кольоровий, гомінкий. Неудачі нащадків у “долині сліз” – тихий плач неньки.
Ти подібна на гарного метелика,
що в польоті підбив крило.
Страднице! Воплочення ангелика,
що охороняє на Україні житло.
Стація V : 2004 рік. Розпука, невідомість завтрашнього дня тривожили і спонукали шукати товариство духовних сестер. “Де двоє чи троє зібрані в Моє ім’я, там я серед них” , – каже Ісус.
Самотина не є подругою в світах,
коли страх бере в лещата холодні.
Дух летить до Сущого, наче птах :
голубки отримали ласки Господні
Стація VI : 2005. Співчуття, дружня підтримка, кусень хліба, добре слово, щира посмішка – ось що повертало до істини. Наслідки сміливості не одну нещасну зігнули у баранячий ріг. Проблема ближнього ставала твоєю і в прояснілому обличчі вирисовувався лик Спасителя.
Ти йшов відважно на ганебну смерть,
бо був слухняною Дитиною Творця.
Натерпівся принижень нізащо ущерть
і був покірним у жахливих муках до кінця.
Стація VII : 2006 рік. “Чорні папірці”, євро, міняли землячок на очах. Розгнуздана поведінка, зверхність, зрада були тим “каменем спотикання” для небагатьох, що “допоміг” Вітчизні упасти в багно гріхів.
Мати! Ти летіла у невідомість,
щоб на ноги підняти кровинку свою.
Мамоною – отрутою хотіла натомість
відкупитись і бездумно втратила сім’ю.
Стація VIII : 2007 рік. Українка завжди була оберегом дому, душею родини, твердиною віри в колі рідних. Захистити близьких можна тільки в покорі Вишньому. Вимолити ласки до тисячного покоління можна у щирому довірливому звертанні. Молитва – це завжди розмова між людиною і Владикою. Відповідь на просьби приходить залежно від рішення Отця.
Берегине дому і родини!
Від тебе залежить будучина :
чи буде посаджена калина
в обійсті, чи буде там сатана.
Стація IX : 2008 рік. Кожен має свою дорогу до Святого. Бувають шляхи “паралельними”, тоді в родині присутність Святого Духа. Бувають “перпендикулярними”, тоді – духовні “вулкани”. Все йде з допусту Великого. Ніхто не гарантований від упадків геометричної прогресії. Могутній завжди простягає свою невидиму руку з 10-ма заповідями і умовами вислуханих скарг : постом і молитвою.
Недосконалість наша – то Сили задум.
Покора, лагідність, щирість – чесноти.
Землячко! Твоя краса душі і ум
створять на Землі основу спільноти.
Стація X : 2009 рік. Свідомість того, що допомагали дорогим серцю людям заспокоювала совість. Колись бідні матеріально, а багаті духовно діти стали повні гордині. Гроші поставили їх на слизьку стежину і почали віддаляти від Милосердя.
Царю! Глянь на зелень – наші діти.
Майбутнє України в руках у молодих.
Як в’януть без віри, мов на сонці квіти.
До Раю Небесного, Любове, їх заведи!
Стація XI : 2010 рік. Валюта нищила цвіт нації. Розгул непорядності, хабарництва, вседозволеності, як корозія, роз’їдали духовність Батьківщини. Вітчизна була прибита до хреста за гріхи заробітчан і їх дітей.
Відкрились двері тюрьми народів,
розійшовся люд на тяжкі заробітки.
Через важкі шляхи духовних бродів
зазнала держава моральні збитки.
Стація ХІІ : 2011 рік. Просвітлення і розуміння задуму Великого змінити світ прийшов в далечині, коли став рідним Дім Молитви. Невидимий вміло вів свої створіння : збагачував вченням, дарувався як Хліб Вічний.
Потуго! На чужинських теренах
Ти йшов поруч пліч-о-пліч із нами
і на Твоїх життєйських знаменах
написано : “Ми – вільні, не є батраками.”
Стація ХІІІ : 2012 рік. Світ побачив незнайому Україну. Мученичий шлях заробітчанства відкрив двері до мрії всіх століть : свободи рідної землі і народу!
Люди щирі, розумні, побожні
з мовою чарівною і солов’їною.
З вірою в Несокрушимого – непереможні
у битві з ордою варварів осиною.
Стація ХІV : майбутні часи. За Твоїм, Будівниче, провидінням Ненька двигає важкий хрест на Голгофу. Морем крові і горами невинних жертв засвідчили патріоти свою вірність Відновлювачу.
Ще не вмерла і не вмре у віках Україна,
бо з нами був, є і буде всемогутній Бог.
Вузькі ворота і терниста стежина
заведе нас до Царства Небесного перемог!